|
Вступ
Всі ми хоч раз у житті піднімали голову вгору, і бачили на нічному небі міліони сяючих зірок. Але ніхто не задумувався, як вони утворилися і що з ними відбувається. То ж давайте трішки розберемося в рироді фізичних процесів у зірках.
Порівняно прості обчислення показують, що строк життя зірок коротший за час життя нашого Всесвіту. Зірки дуже неощадливі у витратах своєї енергії. Вони щедро заливають усе навколо випромінюванням всіх видів, від видимого світла і радіо променів до потоків нейтрино. Кожний сантиметр поверхні нашого Сонця, наприклад, випромінює стільки енергії, наче на нього працює машина потужністю у 8 млн кінських сил. Помножте це на всю поверхню Сонця, і ви матимете його повну потужність. 6000 градусів – температура його поверхні. Підтримує вкрай марнотратну діяльність Сонця гігантська «термоядерна установка», що працює в його надрах. Вона перетворює ядра водню в ядра гелію.
Сонце вже мільярди років здійснює такі реакції. Чи не вичерпаються запаси сконцентрованого в ньому палива? Чи скоро вичерпається його водень і чи стане воно майже цілком гелієвим? Правда, і гелій в певних умовах може відігравати роль ядерного палива.
Вчені твердять, що наше Сонце прожило приблизно половину відведеного йому строку життя. Воно світитиме ще приблизно 5—10 мільярдів років. Що ж станеться з ним потім?
Ні, погасле Сонце не перетвориться у велику сумну планету, на затверділій поверхні якої живлене жаром, що пробивається з ще не остиглих надр, освітлюване тільки скупим світлом зірок, виникає життя. Зірки – принципово відмінні від планет утворення. І смерть у них теж інша.
При порушенні рівноваги такої сколапсованої зірки, наприклад, якщо зовні в неї потрапляє певна кількість енергії, відбувається анти колапс – вибух зірки. Могутня гравітаційна енергія, що була всередині, дуже швидко випліскується назовні. Спалахує наднова зірка.
Нині є значні підстави вважати, що переважна частина матерії нашого Всесвіту вже перебуває у сколапсованому вигляді. Це – і та, що спить летаргічним сном, матерія, що залишилась у вигляді планкіонів від первісного вибуху, і та, що переходить у стан колапсу внаслідок розвитку матерії. Грубий підрахунок підказує, що така законсервована енергія на 20 порядків перевищує вільну енергію. Природа має величезний запас матерії, який вона дуже повільно витрачає. Однак завдяки флуктуаціям і зовнішнім впливам ця спляча матерія іноді виривається назовні, і в бездонних глибинах космосу народжується нова надзірка.
Але ми вже почали розповідати не про смерть зірок, а про їх друге народження...
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАЙНОВІШІ ЗІРКИ
З незапам'ятних часів астрономам відомо, що час від часу на небі з'являються зірки, що доти не спостерігалися. В тих випадках, коли зірка, що несподівано спалахнула, буває достатньо яскравої, вона «порушує» звичну конфігурацію сузір'я, в якому вона спалахнула, і мимовільно звертає на себе увагу людей, хоча і далеких від астрономії, але знаючих зоряне небо. Помітимо, проте, що такі яскраві спалахи бувають рідко. Історичні хроніки донесли до нас свідоцтва про такі дивні явища, багато століть, що трапилися, назад. В більшості ж випадків дивні зірки бувають слабкими і рідко їх можна бачити неозброєним оком. З давніх часів ці дивні зірки одержали назву «нових». Як вже давно встановлено, нові зірки - це галактичні об'єкти. В максимумі блиску їх абсолютна величина досягає значення - 7 і навіть яскравіше. Це означає, що їх світимість в десятки і сотні тисяч раз перевищує світимість Сонця. Через декілька місяців їх блиск сильно падає і нарешті вони «стабілізуються» як карликові, гарячі зірочки дуже низької світимості. Вже досить давно було показано, що пригнічуючи більшість (якщо не все) нових зірок є тісні подвійні системи. Щорічно в нашій зоряної системі спалахує декілька десятків нових зірок, причому тільки мала їх частина доступна астрономічним наглядам, оскільки більшість їх вельми відалена і прихована від нас поглинаючим світло міжзоряним пиловим середовищем. Нагадаємо, що одні і ті ж нові зірки спалахують багато разів, через досить значні проміжки часу, обчислювані сотнями і тисяч
|
|
Література:
1. І.С.Шкловський Зорі: їй народження, життя ісмерть. – М.: “Наука”, 1984.
2. Ю.П.Псковський Нові та наднові зірки. – М.: “Наука”, 1985.
3. Ю.К.Гулак, Є.В.Сандакова Фізика космосу. – К.: “Радянська школа”, 1976.
4. С.Данлоп Азбука зоряного неба. – М.: “Мир”, 1990.
5. Ю.Н.Єфремов В глибини Всесвіту. – М.: “Наука”, 1984.
6. С.А.Каплан Фізика зір. – М.: “Наука”,1977.
7. І.Д.Новіков Еволюція Всесвіту. – М.: “Наука”,1983.
8. О.Струве, В.Зебергс Астрономія ХХ ст. – М.: “Мир”,1968.
9. О.Струве, Б.Ліндс, Е.Пілланс Елементарна астрономія. – М.: “Наука”,1967.
10. М.М.Дугайов Спостереження зоряного ноба. – М.: “Наука”,1975.
11. Ф.Ю.Зігель Скарби зоряного неба. – М.: “Наука”,1976.
12. П.Г.Куліковський Справчник любителя астрономії. – М.: “Наука”,1971.
13. В.П.Цесевич Що і як спостерігати на небі . – М.: “Наука”,1973.
14. dic.academic.ru
15. www.krugosvet.ru
|
На уровень вверх
Купить